Дитинство моє.. Дивне придивне дитинство. Пахуче весняно літніми ранками та всілякими мріями- забаганками і Дністром-рікою. рікою моєї надзвичайної Галичини. Якщо Ви ще не були тут , то уявіть собі ранок, долини вкриті легкими туманами , першо -літні роси , запахи ще свіжої зелені , верби скали і ріку. А ви понад всім цим на крилах впиваєтеся запахами , звуками  та зеленою голубінню Дністра.Любий коханий мій Дністер. Святе благословенство Галичини. Напевно , ніхто і ніколи ще так не любив тебе як твій вірний син, ріко мого багатсва , ріко мого жалю , незбагненна глибино спогадів. Нове і нове відкриття  моїх народжень.

 Ріко очищення  мого смішного задеркувато-кепкуватого , але щирого люду. Ну що ще може бути  вище за цю Божу гармонію, яка народжує і вічно народжуватиме красу, богоподібність і любов мого краю в його свободі. Долинами берегами сміються , перекликуються , пасуть худобу діти. Діточки - святі оченята моєї чудесної землі. Кує зозуля.... Накуй мені зозуле стільки років, щоб стало описувати батькову Дністровську красу. Щоб ще не одна душа разом зі мною чи з якимось простим  і ще більше залюбленим в цю дивину  споглядачем, лише доторкнувшись , жила в єдності і більше ніколи не розлучалася з глибиною.

    Хотів би так їїнапитися , щоб стати п'яним ы нычого не пам'ятати  і не знати. Але кожен раз вертаюся до буденних справ, щоб помудрішати і знову полинути у нову мить  твого вічного оновлення, моя Батьківщино і побачити переміную. Розумію, що нездатний охопити кожну хвилю, тому прихожу і зливаюся з минулим, сьогоднішнім і майбутнім, з прости і високим, безмежним і таким близьким. Це доля. Щаслива доля любити тебе , мій Дністре!

Моя Батьківщино!!!!!!!!!1