П`ятниця, 16.11.2018, 03:56
Ви увійшли як Гість | Група "Гости"Вітаю Вас Гість | RSS
Головна | УЧАСНИКИ ВОЄННИХ ДІЙ | Мій профіль | Реєстрація | Вихід | Вхід

Вхід на сайт
Меню сайту

Календар
«  Листопад 2018  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930

Друзі сайту
  • uCoz Community
  • uCoz Manual
  • Video Tutorials
  • Official Template Store
  • Best uCoz Websites

  • Статистика

    Онлайн всього: 1
    Гостей: 1
    Користувачів: 0



    Cтрільчук Семен Васильович  8.02.1922р.н.

     



          Стрільчук Семен Васильович
    народився в сім
    ї
    селянина-бідняка. Українець. Освіта – 5 класів. Важке життя було панської
    Польщі. В 40-х роках батько одержав наділ землі, з’явився на столі хліб і до
    хліба. Та мирне життя перервала війна.

          22  липня 1944 року Тернопільщина була звільнена
    від гітлерівської навали. Я з своїми односельцями добровільно пішов на фронт в
    серпні 1944 року. Моя частина ввійшла в склад І Українського фронту, яким
    командував маршал Конів І. С. Під Зборовим нас оточив ворог, і ми вступили в
    бій. В цьому бою загинув мій товариш-односельчанин Цимбалюк Прокіп Якович. 10
    серпня приймав  участь в ліквідації  Вісленського плацдарму. На території Польщі
    тривали важкі бої на р. Віслі, у м. Крахів, м. Ченстохові. Перемогу
    зустрів  у м. Прага. За участь у
    героїчному штурмі і визволенні Праги від 9.12. – 1945 мене нагороджено медаллю.

     

    Нагороджений медалями:

    «За участь у героїчному штурмі і взяття Берліна»
    (15.01.1946)

    «За взяття Берліна»

    «За  участь
    в Великій Вітчизняній війні» (ювілейні 25 років, 30 років перемоги)

    «За доблесть і відвагу»

    «50 років Збройних сил».

      

    Вуїв Семен Васильович 22.06. 1925 – 3.04. 1989

     

     



       Вуїв Семен Васильович народився 22
    червня 1925 в с. Сновидів, українець, освіта 7 класів.

       1 серпня 1944 року був призваний і
    зарахований в І Український фронт. 10 серпня брав участь при форсуванні річки
    Вісли, на Сандомерському плацдармі.

    11 січня 1945 брав участь при формуванні річки Одер. 15 лютого 1945 року
    відстоював м. Логави (Німеччина). Тут і був важко  поранений в ноги. З поля бою підібрали на
    другий день. В той час військо брало Берлін. 9 травня 1945 року – День перемоги
    зустрів в госпіталі міста Єсентуки Ставропольського краю. 12 серпня 1945 року
    медсестра доставила до самого дому, як важкопораненого.

     

     Вуїв  Михайло Прокопович 1937

     


     

          Вуїв Михайло Прокопович
    народився в селі Сновидів 24 січня 1917 року.

    В 1943 році Михайло Прокопович пішов на війну, брав участь у визволенні
    нашої території від фашизму. В 1945 році 22 січня був важко поранений в грудну
    клітку і контужений під Кенігебергом.

          Після закінчення війни брав
    активну участь у відбудові села, району. Як ветеран війни, нагороджений
    вісьмома орденами і медалями. Михайло Прокопович – інвалід другої групи. В 1979
    році пішов на заслужений відпочинок.

     

     

     

    Нагороджений:

    Орденом Вітчизняної війни

    Медаллю «За 
    Бойові заслуги»

    Медаль «За перемогу над Німеччиною в ВВв»

    Медаль Жукова

    20 років перемоги в ВВв

    30 років, 40 років, 50 років, 60 років, 70 років
    Збройних сил (медалі)

     

     

     

     Тимощук Михайло Миколайович
    1921-1994


     
     

     

          Тимощук Михайло народився 3
    листопада 1921 року в с. Сновидів, українець, освіта 7 класів. 5 вересня 1944
    року був призваний в армію і зарахований в І Український фронт. Брав участь у
    форсуванні річки Вісла. Осінню того ж року переведений в гори (називали
    смертельна долина). Там був поранений у ноги. 12 жовтня 1944 аоку потрапив у
    госпіталь. Після ви здоровлення знову брав участь у визволенні міста Яслі. 13
    січня 1945 року була прорвана оборона. Там Михайло Миколайович був поранений
    другий раз. Після госпіталю був нагороджений, був ще на фронті, брав участь в
    визволенні Чернівців, звідки і демобілізувався додому.

     

    Карач Василь Михайлович
    1908-

     


     

     

         Карач Василь Михайлович – наш
    односельчанин. Народився він у 1908 році, українець, освіта 5 класів.

         Він пішов добровольцем на фронт
    у 1944 році, коли наша армія знаходилася на території Львівської області. Із
    Золотопотоцького воєнкомату пішов аж до Красного, де на них напали фашисти. Це
    був перший тяжкий бій, який тривав довго. Далі пішов на Львів і пізніше вступив
    на польську землю. По дорозі були важкі бої під Равою Руською. На території
    Польщі тривали бої на річці Віслі, у м. Кракові, Дінську, Ченстохові.

    Зимою переходили річку Одер, на якій загинуло багато наших солдатів. Після
    переходу ми всі свої сили спрямували на Берлін. Василя Михайловича перекинули у
    Кенегберг, де був тяжко поранений у ногу. Нагороджений 5 медалями.

     

     

    Карач Василь Ількович 1922

      

     

          Карач Василь Ількович
    уродженець села Сновидів, українець.

    В березні 1944 року Василь Ількович добровільно пішов на фронт. Визволяв
    країни Східної Європи Австрію, Чехію, Угорщину. День перемоги зустрів у Празі.
    Разом з ним воювали такі односельчани Демянчук Андрій Петрович, Литвинюк Андрій
    Іванович.

    Після закінчення строку служби, восени 1946 року повернувся додому.
    Працював у колгоспі.

     

    Сіянчук Петро Михайлович1923 – 1992

     


     

         Сіянчук Петро Михайлович1923
    року народження. Народився в селі Сновидів, українець.

         В 1944 був призваний в армію.  Зарахований в І Український фронт. Брав
    участь в форсуванні річки Вісли. Тут  в
    був важко поранений. Довго лежав у госпіталі. День Перемоги зустрів у Чехії.
    Нагороджений багатьма медалями.

     

    Лисик Тимко 1902 – 1980

     

     

         Народився 3 вересня 1902 року. Нелегким
    було його дитинство, рано залишився бух батька, наймитував за копійки у
    багатьох газдів, скуштував сиріцької долі. В 20 років одружився, п’ятеро
    діточок народили і виростили з дружиною, онуків сподівались. Війна закреслила
    надії та сподівання…

        В серпні 1944 року Тимко Якович був
    мобілізований до лав Радянської армії, пройшов дорогами Східної і Західної
    Європи. Двічі був поранений. За форсування Вісли  нагороджений медаллю «За відвагу». Перемогу
    зустрів у складі ІІ Українського фронту на території Німеччини.

     

    Шкробач Дмитро Романович
    1914 – 

     

      

     

          Фронтова доля закинула Дмитра Романовича
    на Далекий Схід, де йшла війна з Японією. Особливо запам’ятались ветерану піші
    переходи на 50 км.
    за день з ношею в 25 км.
    за плечима: «З тридцяти чоловік нашого взводу на місце дійшли 14. Два останні
    дні переходу йшли без краплини води. До Китаю плили 7 днів кораблем. Китайські
    діти приносили нам кавуни, яблука». Потім були Владивосток, Південний Сибір.
    Додому повернувся восени 1946 року.

     

     

    Демянчук Андрій Петрович
    13.12.1918 – 31.01.1998

     

      

     

           Довге життя прожив Андрій Петрович.
    Народився і виріс у багатодітній дружній сімї. Пізнав радощі і тривоги
    хліборобської долі. Війна відірвала Андрія від молодої дружини і первістка
    сина. Карпати, Польща, Румунія, 
    Німеччина – фронтова дорога Андрія Петровича. До самої смерті докучала
    біль в поранених ногах. Про тяжкі бої, жахи війни, страх смерті мучили ночами
    сни. А днями – нелегка праця на землі, турботи про хліб насушний, про синів і
    доньку. Нагороджений трьома медалями.

     

     

     

    Рубленник Василь Федорович 1908 – 1978

     

     
     

        Рубленник Василь Федорович
    народився 1908р. в с. Сновидів. В Армію пішов1928 році. служив у польській
    армії. Служив 4 роки. Був у армії поварем. У 1941 р. пішов на фронт. Пройшов
    всі воєнні дороги, брав участь у багатьох воєнних битвах. Поранений не був,
    тільки контужений. Нагороджений орденом за відвагу І-ІІІ ступеня, ювілейними
    медалями. Довгий час працював у колгоспі с.Сновидів.

     

    Литвинюк Андрій Іванович
    1914 – 1976

     
     

      

     

        
    Народився Андрій Іванович в сімї селянина. Разом з батьком і старшими
    братами обробляли невеликий наділ землі, єили постійними хліборобськими
    турботами. Вже й одружився сам, донька підростає, та чорною хмарою насунула
    війна… Не обминула вона й оселі Литвинюків. Сотні кілометрів фронтових доріг,
    два поранення. Війну Андрій Іванович закінчив в далекій Німеччині. Нагороджений
    п’ятьма бойовими та ювілейними медалями.

     

     

     

    Демянчук Михайло Григорович 1908 – 1974

     

     
     

        Демянчук Михайло Григорович народився в с.
    Сновидів 1908 року. Навчався в Сновидівській початковій школі.

         До війни був одружений, залишив
    жінку і трьох дітей, коли призвали його в армію.

    У 1944 році був призваний у Білорусію, де був сформований батальйон. Звідси
    і пішов на фронт. Воював у Чехії, під містом Ясами був тяжко поранений в обидві
    ноги і пролежав в госпіталі в Будапешті цілий рік. У 1945 році повернувся
    додому. Був нагороджений медалями «За відвагу» і медаллю «Перемога над
    Німеччиною».

     

    Сіянчук Іван Михалович 1914

     

     

     

         Народився Іван Михайлович в сімї селянина –хлібороба. Вже сімейною
    людиною став вступив в армію, коли чорне крило війни накрило наш край. В кінці
    літа 1944 року, після звільнення Тернопільщини від гітлерівців, разом з іншими
    односельцями пішов на фронт. В складі І Українського фронту брав участь у
    звільненні Білорусії, Польщі, Чехословаччини, у штурмі Берліну. Був двічі
    поранений – у ліву ногу та плече. Нагороджений двома бойовими медалями,
    ювілейними відзнаками.


    Copyright MyCorp © 2018